logo
Кошик
Shopping cart is empty
0

Цьогорічна Паска. Христос Воскрес! Воїстину Воскрес!

news icon
Зазвичай паску ставлять на дріжджах. І я так завше робив. Цього року це був експеримент, вважаю доволі вдалий.





Борошно пшеничне вищого сорту – італійське, закваска «лієвіто мадре» — італійська, олія оливкова – італійська, цукати, родзинки – з Польщі, ром іспанський, цукор, масло вершкове (реальні 72%, а не спред), молоко – вітчизняні. Цедра апельсину і апельсиновий фреш. А також багато натхнення, творчості, світла тепла рук і любові серця!

Христос Воскрес! Воїстину Воскрес!


Паска. Паска – це щось особливе, навіть надзвичайне і, не побоюся, глибоко сакральне. До такого виду випічки як Паска треба ставитись з певним пієтетом – перепрошую за пишномовність. Коротко кажучи, Паска – це…

Все собі пригадую, як мої бабця- небіжка пекли паски на Великдень. Все починалося з того, що треба було дочекатися, заки всі вимітуться з хати: хто на роботу, хто на науку, хто ще деінде. Але всі знали, що повертатись додому вони можуть не спішити. Я був малий, на роботу не ходив, в школу ще також, в садочок – тим більше (це окрема історія – non de te fabula narrator), тому я залишався бабціним головним і єдиним помічником. 

Саме перше – бабця вдягали свою лікарську шапочку – бо ковпаку кухаря не було – тож, не дай Боже, в тісто потрапить бодай волос! Потім просіювалося борошно, відділялися жовтки в макітру, розводилася дріжджова опара (то ше була проблема купити ті дріжджі!). Я в той час починав розтирати в макітрі жовтки з цукром своїми слабкими руцями, швидко стомлювався і бабця завше закінчували цей процес. Як підходила опара, бабця починали замішувати тісто в великому баняку, який я допомагав тримати, поки бабця поралися з тістом.

Додавалася здоба і все ретельно вимішувалося. Зазвичай бабця ніколи не додавали родзинок і доволі помірковано цукру. Думаю, це йшло ще з війни, коли не те, що родзинок, цукру було катма… Потім тісто ставилося підходити в протоплену кімнату біля кахельової пічки. В цей час заборонялося голосно говорити, тупати, стукати і, боронь Боже, робити протяги – бо за це можна було і по дупці рушником дістати.

Поки тісто підходило, діставалося купа всяких різних начень – майбутні форемки для пасок – каструлі, банячки, консервні банки. Пам'ятаю, форемкою навіть слугувала велика консервна банка з під бельгійського топленого масла (по блату з Москви пані дохтуровій (мої бабця) передали!), по боках якої були зображені бельгійські корови, що паслися на бельгійських луках, з написами по-фрацузьку і по-ангельську (так казали бабця), і я, малий, чомусь в цьому вбачав якийсь особливий сенс, типу корови – молоко, масло – а то додається в тісто… І до форемок вирізалося з пергаментного паперу (ще один дефіцит) дно та стінки – щоб паски не прилипали.

Бабця пару разів осаджувала тісто і при кінцевому додавала саморобний екстракт ванілі – хтось раз по разу приносив стручок ванілі, який занурювали в баночку зі спиртом. На відповідальному моменті формування пасок і їх випікання бабця відправляли мене до кімнати – помалювати, просто тихенько побавитись або ж роздивлятись репродукції картин старих майстрів – Хольбайна, Рембрандта і Рубенса чи старовинні маленькі альбоми з листівками (ті альбоми тепер в мене, як спогад про бабцю).

Коли все завершувалося, бабця кликали мене до тої кімнатки, де на застеленій рядном величезній скрині рядами стояли різнокаліберні паски, вершки деяких навіть нагадували гриби. Я дивився на те переображене тісто і дивувався – як воно так виходить. А потім намагався вгадати, яка з них та «коров'яча», тобто випечена в бельгійській банці. Потім бабця прикривали паски стареньким простирадлом, а як вони повністю вистигали, то їх пакували в поліетиленові кульочки.
І так вони стояли, поки одній не випадала честь бути освяченою і з'їдженою першою! 

Христос Воскрес! Воїстину Воскрес!

fb vk tw gp od
Усі статті
Нові статті